19475
Переводчик Петраш Александр Викторович
534Свободен
Дата регистрации: 31 марта, 2019 г.
Украина, Городище
Мужской
Специализации:
Письменные переводы (Не выбрано, Деловая и личная переписка, Договоры и контракты, Технический)
Редактура
Родной язык:
Украинский
Иностранные языки:
Английский
Фрилансер
Образование:
Східноєвропейський університет економіки та менеджменту
Спеціальність "Філологія"
Рік закінчення 2020
Возраст:
29 лет
Образцы переводов
Drill, cylindrical end-cutting tool used to originate or enlarge circular holes in solid material.
Usually, drills are rotated by a drilling machine and fed into stationary work, but on other types of machines a stationary drill may be fed into rotating work or drill and work may rotate in opposite directions. To form the two cutting edges and to permit the admission of a coolant and the ejection of chips, two longitudinal or helical grooves or flutes are provided. The point, or tip, of a drill is usually conical in shape, and it has cutting edges where the flutes end. The angle formed by the tapering sides of the point determines how large a chip is taken off with each rotation of the drill. The degree of twist of the helical flutes also affects the drill’s cutting and chip-removal properties. For general-purpose twist drills the helix angle is about 32°. The angle formed by the two sides of the tapering point is 118° for standard drills, while for drilling tough metals, a flatter point with a 135° angle is recommended. The peripheral portion of the drill body not cut away by the flutes is called the land, and to reduce friction and prevent the land from rubbing against the sides of the hole, most of the land is cut away, leaving a narrow ridge called the margin that follows the edge of the side of the flute that forms the cutting edge. The fluted part, or body, of a drill is either hardened high-carbon steel or high-speed steel; other drills have inserts of cemented carbide to form cutting edges or are made from sintered-carbide rods. The shanks of twist drills are either straight or tapered and when not integral with the body are made from low-carbon steel and welded to the body. Straight-shank drills must be gripped in a chuck; tapered shanks fit with a sticking taper in matching holes in the machine and are driven partly by the taper and partly by a tang that fits in a slot in the machine. For enlarging cored, punched, or drilled holes, core drills are particularly suited. These have three or four flutes, and because the cutting edges do not extend to the center of the drill, they cannot originate holes in solid materials. Cutting is accomplished by a chamfered edge at the end of each flute.
Usually, drills are rotated by a drilling machine and fed into stationary work, but on other types of machines a stationary drill may be fed into rotating work or drill and work may rotate in opposite directions. To form the two cutting edges and to permit the admission of a coolant and the ejection of chips, two longitudinal or helical grooves or flutes are provided. The point, or tip, of a drill is usually conical in shape, and it has cutting edges where the flutes end. The angle formed by the tapering sides of the point determines how large a chip is taken off with each rotation of the drill. The degree of twist of the helical flutes also affects the drill’s cutting and chip-removal properties. For general-purpose twist drills the helix angle is about 32°. The angle formed by the two sides of the tapering point is 118° for standard drills, while for drilling tough metals, a flatter point with a 135° angle is recommended. The peripheral portion of the drill body not cut away by the flutes is called the land, and to reduce friction and prevent the land from rubbing against the sides of the hole, most of the land is cut away, leaving a narrow ridge called the margin that follows the edge of the side of the flute that forms the cutting edge. The fluted part, or body, of a drill is either hardened high-carbon steel or high-speed steel; other drills have inserts of cemented carbide to form cutting edges or are made from sintered-carbide rods. The shanks of twist drills are either straight or tapered and when not integral with the body are made from low-carbon steel and welded to the body. Straight-shank drills must be gripped in a chuck; tapered shanks fit with a sticking taper in matching holes in the machine and are driven partly by the taper and partly by a tang that fits in a slot in the machine. For enlarging cored, punched, or drilled holes, core drills are particularly suited. These have three or four flutes, and because the cutting edges do not extend to the center of the drill, they cannot originate holes in solid materials. Cutting is accomplished by a chamfered edge at the end of each flute.
Свердло – циліндричний інструмент з ріжучим кінцем, який використовують для утворення або збільшення отворів в твердому матеріалі.
Зазвичай свердлильний верстат спричиняє обертання свердла, яке направлене на нерухомий об’єкт, але існують інші види верстатів де нерухоме свердло направляють на об’єкт, який обертається або свердло і об’єкт обертаються в протилежні сторони. Щоб вирівняти два різця та забезпечити вхід охолоджувача та викид обрізків, свердло має два повздовжні або спіральні пази або канавки. Кінчик свердла зазвичай конічної форми та має різці там де закінчуються пази. Кут, утворений конічною формою кінчика свердла, визначає величину стружки, яка буде відрізатися з кожним обертанням свердла. Ступінь вигину спіральних пазів також впливає на ріжучі та стругальні властивості свердла. В спірального свердла загального призначення кут згину спіралі приблизно 32°. Кут утворений обома сторонами конічного кінчика 118° для стандартного свердлення, а для твердих металів рекомендується плоскіший кінчик з кутом 132°. Периферійна частина свердла без пазів називається спинкою, більшу частину якої зрізають, щоб зменшити та запобігти тертю спинки об стінки отвору, залишивши тонкий виступ, який називається стрічкою та йде поздовж краю паза, що утворює різець. Робоча частина свердла або частина з пазами є виготовленою зі зміцненої високовуглецевої або швидкоріжучої сталі; інші свердла мають пластини з цементованого карбіду для утворення різців або створені з стрижнів зі спеченого карбіду. Хвости спіральних свердел бувають прямі або конічні, та виготовляються з низьковуглецевої сталі та приварюються до робочої частини, коли не є з нею одним цілим. Свердла з прямим хвостом закріпляються в патроні; конічні хвости вставляються з конусом в відповідні отвори в верстаті та вкручуються частково конусом й частково хвостом свердла, який входить в отвір верстата. Для збільшення кільцевих, перфорованих або висвердлених отворів застосовують пустотілі свердла. Вони мають три або чотири пази, а їхні різці не досягають центру свердла, тому вони не можуть утворювати отвори в твердому матеріалі. Свердлення досягається за допомогою закругленого краю на кінці кожного паза.
Зазвичай свердлильний верстат спричиняє обертання свердла, яке направлене на нерухомий об’єкт, але існують інші види верстатів де нерухоме свердло направляють на об’єкт, який обертається або свердло і об’єкт обертаються в протилежні сторони. Щоб вирівняти два різця та забезпечити вхід охолоджувача та викид обрізків, свердло має два повздовжні або спіральні пази або канавки. Кінчик свердла зазвичай конічної форми та має різці там де закінчуються пази. Кут, утворений конічною формою кінчика свердла, визначає величину стружки, яка буде відрізатися з кожним обертанням свердла. Ступінь вигину спіральних пазів також впливає на ріжучі та стругальні властивості свердла. В спірального свердла загального призначення кут згину спіралі приблизно 32°. Кут утворений обома сторонами конічного кінчика 118° для стандартного свердлення, а для твердих металів рекомендується плоскіший кінчик з кутом 132°. Периферійна частина свердла без пазів називається спинкою, більшу частину якої зрізають, щоб зменшити та запобігти тертю спинки об стінки отвору, залишивши тонкий виступ, який називається стрічкою та йде поздовж краю паза, що утворює різець. Робоча частина свердла або частина з пазами є виготовленою зі зміцненої високовуглецевої або швидкоріжучої сталі; інші свердла мають пластини з цементованого карбіду для утворення різців або створені з стрижнів зі спеченого карбіду. Хвости спіральних свердел бувають прямі або конічні, та виготовляються з низьковуглецевої сталі та приварюються до робочої частини, коли не є з нею одним цілим. Свердла з прямим хвостом закріпляються в патроні; конічні хвости вставляються з конусом в відповідні отвори в верстаті та вкручуються частково конусом й частково хвостом свердла, який входить в отвір верстата. Для збільшення кільцевих, перфорованих або висвердлених отворів застосовують пустотілі свердла. Вони мають три або чотири пази, а їхні різці не досягають центру свердла, тому вони не можуть утворювати отвори в твердому матеріалі. Свердлення досягається за допомогою закругленого краю на кінці кожного паза.
Gasoline engine, any of a class of internal-combustion engines that generate power by burning a volatile liquid fuel (gasoline or a gasoline mixture such as ethanol) with ignition initiated by an electric spark. Gasoline engines can be built to meet the requirements of practically any conceivable power-plant application, the most important being passenger automobiles, small trucks and buses, general aviation aircraft, outboard and small inboard marine units, moderate-sized stationary pumping, lighting plants, machine tools, and power tools. Four-stroke gasoline engines power the vast majority of automobiles, light trucks, medium-to-large motorcycles, and lawn mowers. Two-stroke gasoline engines are less common, but they are used for small outboard marine engines and in many handheld landscaping tools such as chain saws, hedge trimmers, and leaf blowers.
Engine Types
Gasoline engines can be grouped into a number of types depending on several criteria, including their application, method of fuel management, ignition, piston-and-cylinder or rotor arrangement, strokes per cycle, cooling system, and valve type and location. In this section they are described within the context of two basic engine types: piston-and-cylinder engines and rotary engines. In a piston-and-cylinder engine the pressure produced by combustion of gasoline creates a force on the head of a piston that moves the length of the cylinder in a reciprocating, or back-and-forth, motion. This force drives the piston away from the head of the cylinder and performs work. The rotary engine, also called the Wankel engine, does not have conventional cylinders fitted with reciprocating pistons. Instead, the gas pressure acts on the surfaces of a rotor, causing the rotor to turn and thus perform work.
Piston-and-cylinder engines
Most gasoline engines are of the reciprocating piston-and-cylinder type. The essential components of the piston-and-cylinder engine are shown in the figure. Almost all engines of this type follow either the four-stroke cycle or the two-stroke cycle.
Engine Types
Gasoline engines can be grouped into a number of types depending on several criteria, including their application, method of fuel management, ignition, piston-and-cylinder or rotor arrangement, strokes per cycle, cooling system, and valve type and location. In this section they are described within the context of two basic engine types: piston-and-cylinder engines and rotary engines. In a piston-and-cylinder engine the pressure produced by combustion of gasoline creates a force on the head of a piston that moves the length of the cylinder in a reciprocating, or back-and-forth, motion. This force drives the piston away from the head of the cylinder and performs work. The rotary engine, also called the Wankel engine, does not have conventional cylinders fitted with reciprocating pistons. Instead, the gas pressure acts on the surfaces of a rotor, causing the rotor to turn and thus perform work.
Piston-and-cylinder engines
Most gasoline engines are of the reciprocating piston-and-cylinder type. The essential components of the piston-and-cylinder engine are shown in the figure. Almost all engines of this type follow either the four-stroke cycle or the two-stroke cycle.
Бензиновий двигун – це будь-який двигун внутрішнього згорання, який створює енергію при спалюванні летючого рідкого палива ( бензину або такої горючої суміші, як етанол) та запускається за допомогою електричної іскри. Бензинові двигуни є дуже універсальними та найчастіше використовуються в легкових автомобілях, малих вантажівках та автобусах, літаках загального призначення, підвісних та малих внутрішніх моторах суден, стаціонарних насосах середніх розмірів, освітлювальних установках, механічних та важких верстатах. На чотиритактних бензинових двигунах працює більшість автомобілів, легких вантажівок, середні та великі мотоцикли та газонокосарки. Двотактні бензинові двигуни є менш поширеними, але вони використовуються в малих підвісних двигунах човнів та в багатьох садових інструментах, як бензопили, машинки для підрізання кущів та повітродувки.
Типи двигунів
Бензинові двигуни можуть бути поділені на типи, які залежать від декількох факторів, до яких відносяться застосування, спосіб контролю витрат палива, запалювання, розташування циліндрів та поршнів або ротора, такт двигуна, система охолодження, розміщення та тип клапана. В цьому розділі такі фактори описуються відповідно до двох основних типів двигунів: поршневі та роторні двигуни. В поршневому двигуні тиск, який виробляється при згоранні бензину створює силу на головку поршня, який рухається зворотно-поступально або вперед-назад по довжині циліндра. Ця сила відштовхує поршень від головки циліндра та виконує роботу. Роторний двигун, який також називається двигуном Ванкеля, не має звичайних циліндрів з поршнями зворотно-поступального ходу. Натомість бензин створює тиск на поверхню ротора, від чого він обертається та виконує роботу.
Поршневі двигуни
Більшість бензинових двигунів мають циліндри та поршні зворотно-поступального руху. Основні компоненти поршневого двигуна показані на зображенні. Майже всі двигуни цього типу є чотири- або двотактними.
Типи двигунів
Бензинові двигуни можуть бути поділені на типи, які залежать від декількох факторів, до яких відносяться застосування, спосіб контролю витрат палива, запалювання, розташування циліндрів та поршнів або ротора, такт двигуна, система охолодження, розміщення та тип клапана. В цьому розділі такі фактори описуються відповідно до двох основних типів двигунів: поршневі та роторні двигуни. В поршневому двигуні тиск, який виробляється при згоранні бензину створює силу на головку поршня, який рухається зворотно-поступально або вперед-назад по довжині циліндра. Ця сила відштовхує поршень від головки циліндра та виконує роботу. Роторний двигун, який також називається двигуном Ванкеля, не має звичайних циліндрів з поршнями зворотно-поступального ходу. Натомість бензин створює тиск на поверхню ротора, від чого він обертається та виконує роботу.
Поршневі двигуни
Більшість бензинових двигунів мають циліндри та поршні зворотно-поступального руху. Основні компоненти поршневого двигуна показані на зображенні. Майже всі двигуни цього типу є чотири- або двотактними.
Vise, also spelled Vice, device consisting of two parallel jaws for holding a workpiece; one of the jaws is fixed and the other movable by a screw, a lever, or a cam. When used for holding a workpiece during hand operations, such as filing, hammering, or sawing, the vise may be permanently bolted to a bench. In vises designed to hold metallic workpieces, the active faces of the jaws are hardened steel plates, often removable, with serrations that grip the workpiece; to prevent damage to soft parts, the permanent jaws can be covered with temporary jaws made from sheet copper or leather. Pipe vises have double V-shaped jaws that grip in four places instead of only two. Woodworking vises have smooth jaws, often of wood, and rely on friction alone rather than on serrations.
For holding workpieces on the tables of machine tools, vises with smooth hardened-steel jaws and flat bases are used. These machine vises are portable but may be clamped to the machine table when in use; means may also be provided for swivelling the active part of the vise so that the workpiece can be held in a variety of positions relative to the base. For holding parts that cannot be clamped with flat jaws, special jaws can be provided.
For holding workpieces on the tables of machine tools, vises with smooth hardened-steel jaws and flat bases are used. These machine vises are portable but may be clamped to the machine table when in use; means may also be provided for swivelling the active part of the vise so that the workpiece can be held in a variety of positions relative to the base. For holding parts that cannot be clamped with flat jaws, special jaws can be provided.
Лещата – пристрій, який складається з двох паралельних губ для тримання деталі, яку обробляють; одна губа є закріпленою, а інша рухається за допомогою гвинта, рукоятки або кулачка. Коли вони застосовуються для утримання деталі під час ручної обробки, як обпилювання, обробка молотом або пиляння, лещата можуть бути міцно закріплені болтами до столу. В лещатах, які призначені для тримання металевих деталей, рухомі губи лещат – це зміцнені сталеві пластини, часто знімні, з зубцями, які утримують деталь; щоб запобігти пошкодженням м’яких частин, на нерухомі губи можуть бути накладені тимчасові губи з міді або шкіри. Лещата для труб мають подвійні закруглені губи, що стискають не в двох, а вчотирьох місцях. Деревообробні лещата мають гладкі губи, часто зроблені з деревини, та покладаються на саме тертя а не на зубці.
Для тримання деталей на столі верстата використовуються лещата з гладкими губами зі зміцненої сталі та плоскою основою. Такі верстатні лещата є портативними але можуть бути прикріплені до верстата під час використання; також може бути механізм для повертання рухомої частини лещат для утримання деталей в різноманітних положеннях відносно основи лещат. Для тримання деталей, які не можна закріпити плоскими губами, можуть використовуватися спеціальні види губ.
Для тримання деталей на столі верстата використовуються лещата з гладкими губами зі зміцненої сталі та плоскою основою. Такі верстатні лещата є портативними але можуть бути прикріплені до верстата під час використання; також може бути механізм для повертання рухомої частини лещат для утримання деталей в різноманітних положеннях відносно основи лещат. Для тримання деталей, які не можна закріпити плоскими губами, можуть використовуватися спеціальні види губ.
Automotive industry, all those companies and activities involved in the manufacture of motor vehicles, including most components, such as engines and bodies, but excluding tires, batteries, and fuel. The industry’s principal products are passenger automobiles and light trucks, including pickups, vans, and sport utility vehicles. Commercial vehicles (i.e., delivery trucks and large transport trucks, often called semis), though important to the industry, are secondary. The design of modern automotive vehicles is discussed in the articles automobile, truck, bus, and motorcycle; automotive engines are described in gasoline engine and diesel engine. The development of the automobile is covered in History of the automobile.
The history of the automobile industry, though brief compared with that of many other industries, has exceptional interest because of its effects on 20th-century history. Although the automobile originated in Europe in the late 19th century, the United States completely dominated the world industry for the first half of the 20th century through the invention of mass production techniques. In the second half of the century the situation altered sharply as western European countries and Japan became major producers and exporters.
History
Although steam-powered road vehicles were produced earlier, the origins of the automotive industry are rooted in the development of the gasoline engine in the 1860s and ’70s, principally in France and Germany. By the beginning of the 20th century, German and French manufacturers had been joined by British, Italian, and American makers.
The history of the automobile industry, though brief compared with that of many other industries, has exceptional interest because of its effects on 20th-century history. Although the automobile originated in Europe in the late 19th century, the United States completely dominated the world industry for the first half of the 20th century through the invention of mass production techniques. In the second half of the century the situation altered sharply as western European countries and Japan became major producers and exporters.
History
Although steam-powered road vehicles were produced earlier, the origins of the automotive industry are rooted in the development of the gasoline engine in the 1860s and ’70s, principally in France and Germany. By the beginning of the 20th century, German and French manufacturers had been joined by British, Italian, and American makers.
Автомобільна промисловість - це всі компанії та організації, які займаються виготовленням транспортних засобів та більшості деталей таких, як двигуни та кузови, окрім шин, акумуляторів та палива. Основною продукцією цієї промисловості є пасажирські автомобілі та легкі вантажівки, до яких відносяться пікапи, фургони та кросовери. Вантажні транспортні засоби (тобто автомобілі для доставки товарів та великі вантажні автомобілі, які часто називають фурами) знаходяться на другому місці по важливості. Про конструкцію сучасних автомобілів можна почитати в статтях «Автомобіль», «Вантажівка», «Автобус» та «Мотоцикл»; двигуни автомобілів описують в статтях «Бензиновий двигун» та «Дизельний двигун». Про розробку автомобіля розповідається в статті «Історія автотранспорту». Хоча історія автомобільної промисловості є короткою в порівнянні з іншими видами промисловості, вона привертає особливу увагу через свій вплив на історію 20 століття. Перший автомобіль виготовили в Європі в 19 столітті, але саме США, за допомогою винайдення засобів масового виробництва, стало головним виробником автомобілів в першій половині 20 століття. В другій половині 20 століття ситуація різко змінилася, коли західноєвропейські країни та Японія почали виготовляти та експортувати автомобілі в великих кількостях.
Історія
Хоча парові автомобілі були виготовлені раніше, зародження автомобільної промисловості відносять до винаходу бензинового двигуна в 1860-70 роках, виключно в Франції та Німеччині. З початком 20 століття до французьких та німецьких виробників приєдналися британські, італійські та американські.
Історія
Хоча парові автомобілі були виготовлені раніше, зародження автомобільної промисловості відносять до винаходу бензинового двигуна в 1860-70 роках, виключно в Франції та Німеччині. З початком 20 століття до французьких та німецьких виробників приєдналися британські, італійські та американські.
Within the global hydrologic cycle, freshwater lakes play a very small quantitative role, constituting only about 0.009 percent of all free water, which amounts to less than 0.4 percent of all continental fresh water. Saline lakes and inland seas contain another 0.0075 percent of all free water. Freshwater lakes, however, contain well over 98 percent of the important surface waters available for use. Apart from that contained in saline bodies, most other continental waters are tied up in glaciers and ice sheets and the remainder is in groundwater.
Four-fifths of the 125,000 cubic km (30,000 cubic miles) of lake waters occur in a small number of lakes, perhaps 40 in all. Among the largest are Lake Baikal, in Central Asia, containing about 23,000 cubic km (5,500 cubic miles) of water; Lake Tanganyika (19,000 cubic km [4,600 cubic miles]), in eastern Africa; and Lake Superior (12,000 cubic km [2,900 cubic miles]), one of the Great Lakes of North America. The Great Lakes contain a total of about 25,000 cubic km (6,000 cubic miles) of water and, together with other North American lakes larger than 10 cubic km (2 cubic miles), constitute about one-fourth of the world’s lake waters. The Caspian Sea, though not considered a lake by some hydrologists, is the world’s largest inland sea. Located in Central Asia, the Caspian Sea has an area of about 386,000 square km (149,000 square miles).
Although lakes are to be found throughout the world, the continents of North America, Africa, and Asia contain about 70 percent of the total lake water, the other continents being less generously endowed. Lakes also occur far beneath the ice sheets of Antarctica; however, surveys of the volume and other features of those discovered so far remain incomplete. One-fourth of the total volume of lake water is spread throughout the world in uncounted numbers of small lakes. Anyone who has flown over much of the Canadian plains area cannot help but be struck by the seemingly endless skein of lakes and ponds covering the landscape below. Though the total volume of water involved is comparatively small, the surface area of lake water is substantial. The total surface area of all Canadian lakes has been estimated to exceed the total surface area of the province of Alberta. The U.S. state of Alaska has more than three million lakes with surface areas greater than 8 hectares (20 acres).
Four-fifths of the 125,000 cubic km (30,000 cubic miles) of lake waters occur in a small number of lakes, perhaps 40 in all. Among the largest are Lake Baikal, in Central Asia, containing about 23,000 cubic km (5,500 cubic miles) of water; Lake Tanganyika (19,000 cubic km [4,600 cubic miles]), in eastern Africa; and Lake Superior (12,000 cubic km [2,900 cubic miles]), one of the Great Lakes of North America. The Great Lakes contain a total of about 25,000 cubic km (6,000 cubic miles) of water and, together with other North American lakes larger than 10 cubic km (2 cubic miles), constitute about one-fourth of the world’s lake waters. The Caspian Sea, though not considered a lake by some hydrologists, is the world’s largest inland sea. Located in Central Asia, the Caspian Sea has an area of about 386,000 square km (149,000 square miles).
Although lakes are to be found throughout the world, the continents of North America, Africa, and Asia contain about 70 percent of the total lake water, the other continents being less generously endowed. Lakes also occur far beneath the ice sheets of Antarctica; however, surveys of the volume and other features of those discovered so far remain incomplete. One-fourth of the total volume of lake water is spread throughout the world in uncounted numbers of small lakes. Anyone who has flown over much of the Canadian plains area cannot help but be struck by the seemingly endless skein of lakes and ponds covering the landscape below. Though the total volume of water involved is comparatively small, the surface area of lake water is substantial. The total surface area of all Canadian lakes has been estimated to exceed the total surface area of the province of Alberta. The U.S. state of Alaska has more than three million lakes with surface areas greater than 8 hectares (20 acres).
В рамках глобального водного циклу, прісноводні озера грають дуже малу роль, складаючи лише 0,009 відсотка від усієї вільної води, що становить менше ніж 0,4 відсотка від усієї континентальної прісної води. Солоні озера та континентальні моря містять ще 0,0075 відсотка від усієї вільної води. Проте, прісноводні озера містять близько 98 відсотків важливих поверхневих вод доступних для використання. Крім вод в солоних водоймах, більшість інших континентальних вод знаходиться в льодовиках та материковому льоду, а залишок у підземних водах.
Чотири п’ятих 125,000 кубічних кілометрів (30,000 кубічних миль) озерних вод знаходяться в малій кількості озер, можливо в всього 40. До великих озер відносяться озеро Байках в центральній Азії, яке містить близько 23,000 кубічних кілометрів (5,500 миль) води; озеро Танганьїка (19,000 кубічних кілометрів [4,600 кубічних миль]) в Східній Африці; та озеро Верхнє (12,000 кубічних кілометрів [2,900 кубічних миль]), одне з Великих озер Північної Америки. Великі озера містять в сумі близько 25,000 кубічних кілометрів (6,000 кубічних миль) води та разом з іншими озерами Північної Америки більшими чим 10 кубічних кілометрів (2 кубічні милі), складають близько однієї четвертої всіх озерних вод світу. Хоча деякі гідрологи не вважають Каспійське море озером, воно є найбільшим внутрішньоконтинентальним морем світу. Каспійське море знаходиться в Центральній Азії та має площу близько 386,000 квадратних кілометрів (149,000 квадратних миль).
Озера розташовані по всьому світу, але 70 відсотків з них знаходяться в таких континентах як Північна Америка, Африка, Азія, а інші континенти є менш багатими на озера. Також озера утворюються під льодом Антарктики, але дослідження обсягу та інших особливостей знайдених там озер є незавершеними. Одна четверта загального обсягу озерної води знаходиться в незліченній кількості малих озер. Кожний хто пролітав над Канадськими рівнинами не міг не бути враженим величезною кількістю озер та ставків, які покривають ландшафти внизу. Хоча загальний обсяг води є відносно малим, загальна площа озер є досить значною. Було визначено, що загальна площа всіх канадських озер перевищує площу провінції Альберта. Штат США Аляска має більше трьох мільйонів озер з площею більше 8 гектарів ( 20 акрів).
Чотири п’ятих 125,000 кубічних кілометрів (30,000 кубічних миль) озерних вод знаходяться в малій кількості озер, можливо в всього 40. До великих озер відносяться озеро Байках в центральній Азії, яке містить близько 23,000 кубічних кілометрів (5,500 миль) води; озеро Танганьїка (19,000 кубічних кілометрів [4,600 кубічних миль]) в Східній Африці; та озеро Верхнє (12,000 кубічних кілометрів [2,900 кубічних миль]), одне з Великих озер Північної Америки. Великі озера містять в сумі близько 25,000 кубічних кілометрів (6,000 кубічних миль) води та разом з іншими озерами Північної Америки більшими чим 10 кубічних кілометрів (2 кубічні милі), складають близько однієї четвертої всіх озерних вод світу. Хоча деякі гідрологи не вважають Каспійське море озером, воно є найбільшим внутрішньоконтинентальним морем світу. Каспійське море знаходиться в Центральній Азії та має площу близько 386,000 квадратних кілометрів (149,000 квадратних миль).
Озера розташовані по всьому світу, але 70 відсотків з них знаходяться в таких континентах як Північна Америка, Африка, Азія, а інші континенти є менш багатими на озера. Також озера утворюються під льодом Антарктики, але дослідження обсягу та інших особливостей знайдених там озер є незавершеними. Одна четверта загального обсягу озерної води знаходиться в незліченній кількості малих озер. Кожний хто пролітав над Канадськими рівнинами не міг не бути враженим величезною кількістю озер та ставків, які покривають ландшафти внизу. Хоча загальний обсяг води є відносно малим, загальна площа озер є досить значною. Було визначено, що загальна площа всіх канадських озер перевищує площу провінції Альберта. Штат США Аляска має більше трьох мільйонів озер з площею більше 8 гектарів ( 20 акрів).
Тарифы
Письменный перевод:
Английский
1
USD
/ 1800 знаков
Редактура
1
USD
/ 1800 знаков
